продовження

Хлопчик: В першім класі урочистий
День прощання з Букварем.
Пригадай-но, як колись ти
Був маленьким школярем.

Дівчинка: Ми всі гостей вітаємо
І дуже вам радіємо.
Усі вже букви знаємо,
Книжки читати вміємо.

Хлопчик: Буквар ми взяли перший раз.
Як зайшли у перший клас.
Відтоді міцно подружились
Ми із Буквариком малим,
Із нього ми старанно вчились,
По світу мандрували з ним.

Дівчинка: У ньому на сторінці кожній
Веселі букви стали в ряд.
Вони, узявшися за руки,
Утворюють спочатку склад.

Хлопчик: А ми читаєм їх і пишем.
Бо ми вже діти немалі,
А справжні, грамотні, писемні,
Розумні, справжні школярі.

Дівчинка: А ми пишаємось звичайно,
І гордо носим це звання.
І всім сьогодні кажем чесно: В нас від Букварика знання.
Хлопчик: Ми знаємо тепер багато,
Букварик нас навчив читать,
Коли б ми з ним не подружились,
То ми б всього могли не знать.

Дівчинка: Тож нам з Буквариком прощатись
Настав таки прощальний час.
Чому ж улюбленої книги
Нема ще й досі серед нас?

( Звучить музика, заходить Буквар)

Букварик: Букварик:
Спасибі, хлопчики, дівчатка,
Що Букваря на світле свято
Ви не забули запросити.
За шану я вам вдячний, діти.
В Країну Знань вам шлях відкрити
Я щиро всім допомагав.
Як з літер слово утворити,
Вас, новачків, навчав.
Рік швидко пролетів,
Ви підросли і помужніли.
Тепер вже знаєте багато
Та гарно вмієте читати.
А ще я хочу вам в останнє
Задати ось такі питання.
Щоб знати, а чи можна вас
Перевести у другий клас?

1. Скільки літер в українському алфавіті? (33)
2. Яка літера стоїть перша? (А) Остання? (Я)
3. А як називається наше місто? (Сміла)

Хлопчик: Сідай, Букварику, спочинь,
Тобі ці жарти і пісні,
Тобі палкі привіти дружні,
Вітання наші голосні.

(Звучить музика, забігають Клякса, Помарка і Гумка)

Клякса: Я – старовинна злюка Клякса,
Мене давно у вас нема,
Бо ви не пишете чорнилом,
Та забувать мене дарма!
Потворна я! Я – Клякса-плакса,
Від мене всі навкруг ревуть,
І зошити брудні, і книги…
Гулять я буду зараз тут!

Помарка і Гумочка: А ми – Помарка й Гумочка!
Все замараєм, все зітрем.
І гарно й дружно без науки
Із вами, дітки, заживем!

(Клякса, Помарка і Гумочка співають пісню)

Ми – прекрасне тріо,
Зробим все уміло.
Букваря ми зараз
Зовсім з світу стрем.
Букви всі закляксим,
Добре замараєм.
Із неуками в школі
Ми дружно заживем!

( Зв’язують Букваря і ховають у куток)

Ґумка: Нащо нам Букварик?
Гарний той школярик,
Хто до школи ходить
Тільки погулять,
Хто книжки не любить,
Правил хто не знає,
Той, хто не знайомий
Із «дванадцять».

Помарка: Все! Букварик в нас в полоні.
Зараз витремо долоні,
Перевірим тут, на святі,
Як ви вчилися читати!

Ґумка: Скільки букв знайшли,ви, друзі,
На сторінках Букваря?

Хлопчик: Букви тридцять три знайшли.
Всю дорогу вже пройшли.
Чому чари не зникають
І Букварика не пускають?

 
Помарка: Букви знаєте ви тут,
Але вас нові завдання ждуть!
Ви назвіть, хто це такі,
Чари зникнуть вмить тоді!

( Виходять розділові знаки: Крапка, Кома, Знак питання)

Крапка: Маленька, менша від малини,
Ні з ким не стану на борню.
А при читанні, коли треба,
Й людини мову зупиню.

 
Кома: Злита з хвостиком ця крапка,
Невелика, власне, лапка.
Роблю паузу, усім знайома.
Як я звуся?

Знак питання: Я після речення, цитати
Вмостився, схожий на гачок.
Хто я такий, дружок?

Учні: ( разом)
Ви – знаки розділові,
Добре нам відомі.
Ви з нами, друзі, назавжди,
Без вас ми ні туди, і ні сюди.

Клякса: Ох, з такими дітьми й важко!
Хай сюди на допомогу
Люба двієчка спішить!
(Дістає телефон)
Алло! Алло! Нам потрібна допомога!
Як знайти до нас дорогу?
В центрі міста наша школа,
Не були мов  тут ніколи!

Ґумка: Зараз миттю будуть тут.

( Заходять Двійка, Одиниця)

Двійка: Добрий день вам! Як живеться?
З нами стрітись доведеться…
Двійка я, а це – сестриця,
Моя люба Одиниця!

Одиниця: Ми – найкращі цифри в світі!
Люблять нас дорослі й діти!
Ну, скажіть-но, хто із вас
Не чував іще про нас?
Перше місце, перший клас!
Перше – краще все для нас!
То й оцінка Одиниця
Вам усім тут пригодиться!

Двійка: Правда в перших класах школи
Бали нові вже ввели…
Нам залишились молодші,
Тепле місце нам знайшли!
Першокласників ми будем,
Мов рідненьких, опікать.
Знайте всі, шкідливо дуже
Вчити все й багато знать!

Буквар: ( прив’язаний)
Учні в мене всі старанні,
Їх вмовляєте ви марно.
Ану, швидше відпустіть!

( Розв’язують Букваря)
От спасибі, відпустили!
Стали чисті сторінки.
Тож нехай на нашім святі
Знов лунає сміх дзвінкий!
І нехай на наше свято
Гості прохані ідуть,
Щоб світліше, веселіше
В нас було сьогодні тут.

( Виходять хлопці-букви)

 Так, як кожен колос в житі –
Житня нива золота.
Так у мові дружно злиті
Усі букви – то сім’я.

 Як в сім’ї всі рівні діти,
Чи великі, чи малі,
Як в городі пишні квіти,
Так всі букви в Букварі.

 Ми букви добре вивчені,
Знайомі хлопцю й дівчині.
Читає й пише нас
Чудово перший клас.

Ми літери відомі,
Ми всякому знайомі.
Але про кожну літеру
Ви знаєте не все.

Ми літери незвичні
І дуже симпатичні.
Бо кожна жарт чи віршика,
Чи казочку несе.

Про літеру кожну повинні ви знати
Тож абеткову пісеньку будемо співати.

Пісня «Абеткова пісенька»