Чистий аркуш паперу накладають на рядок так, щоб верхні частини літер було добре видно, а нижні не видно (щоб вони знаходилися під аркушем). Після прочитання першого рядка аркуш зсувається так, щоб була прикрита нижня частина другого рядка, потім третього і т.д. Можна також розрізати стару книгу або газету на смужки, а потім у кожному рядку відрізати його нижню частину. Дитині пропонують, не­зважаючи на таку деформацію, все-таки спробувати прочитати текст. Починати можна з прикриття лише нижньої чверті рядка, поступово збільшуючи прикрите до половини і навіть більше. Зауважимо, що на початкових етапах тренування ця вправа виконується легше і з великим інтересом, якщо для цього використовується текст, із яким дитина вже трохи знайома, на наступних етапах варто використовувати тексти незнайомі.

Читання рядків із прикритою верхньою половиною

Вправа аналогічна до попередньої, тільки в цьому випадку чистий аркуш накладається на текст так, щоб верхня частина рядка була прикритою, а нижня відкритою. Читати треба тільки по нижніх частинах літер. Після того як перший рядок прочитаний, чистий аркуш зсувають униз, прикриваючи верхню половину другого рядка, і т.д.

Це вправа — із секретом! Справа в тому, що будь-яка тямуща дитина швидко помітить, що коли читається верхній рядок по половинках літер, нижня відкрита цілком, і зметикує, що набагато вигідніше встигнути швидко прочитати її, поки вона відкрита, щоб потім, коли її закриють, легко видати вже готовий результат! Якщо при цьому дитина якесь слово не встигне прочитати або забуде його, тоді і тільки тоді їй доведеться відновлювати його по половинках. Багато дітей швидко переходять на таку стратегію, і це саме те, що потрібно.

Ця вправа формує сильну ігрову мотивацію, що вимагає швидкого прочитання, швидкого схоплювання відразу кількох слів (устигати прочитати будь-що, поки рядок відкритий), а у випадку невдачі задає зовнішні опори (видимі нижні частини літер), за якими можна уточнити частково побачене або виправити неправильне прочитане слово. Це вправа також украй важлива для формування словесно-логічної пам'яті, її обсягу, оскільки необхідно утримувати відразу кілька слів, її міцності, тому що утримане треба зберігати кілька секунд, і її стійкості до інтерференції — таке утримування треба поєднувати з читанням іншого рядка. Якщо дорослий зауважує, що дитина намагається діяти саме так, то цьому треба непомітно для дитини сприяти: трохи баритися, пересуваючи чистий аркуш униз.

Перераховані переваги цієї вправи дають підставу думати, що вона — одна з найсиль-ніших в описуваному комплексі і на неї варто витрачати часу більше, ніж на інші.



Класифікація слів за групами

Дають 8—16 карток, на кожній з яких надруков'ане одне слово. Кажуть, що слова позначають загублені предмети і тепер треба їх швидко розставити по місцях. При цьому говорять, наприклад, що ліва частина столу — це кухня і туди треба покласти предмети, яким місце на кухні (каструлі, чайник),-а права частина — дитячий садок, і там повинні бути малята (Ніна, Петя). Переглядаючи картки, дитина повинна розподілити їх на групи. Залежно від рівня підготовки дитини можна пропонувати їй розкладку на 2, 3 або 4 групи і до розкладки ці групи можна або вказувати, або ні. Слова заздалегідь повинні бути підібрані так, щоб вони легко класифікувалися!

Це вправа вкрай важлива для розвитку навичок читання, тому що в ній чи не вперше в житті дитини читання виступає не як самоціль (прочитав — і все, мету досягнуто), а як засіб для досягнення іншої мети (правильно розкласти картки). Це приводить до того, що дитина під час своїх власних дій починає чітко усвідомлювати один з основних змістів читання — одержання інформації для регуляції своїх дій — і переконується в неприпустимості помилок (помилка тут виступить не просто як небажана неточність, а як безпосередня причина абсурдних дій, безглуздих учинків, коли, наприклад, предмет кухонного начиння приводять замість дитини в дитячий садок). Ця вправа також знімає напруженість, пов'язану з фіксацією дитини на читанні, що виникала раніше через неодноразові докори за помилку, — адже тут дитині не треба читати, тобто робити неприємну їй справу, треба лише розкладати картки, а читання в цьому випадку є процесом непомітним, швидкоплинним, лише одним із багатьох моментів процесу розкладання.

Особливої цінності ця вправа набуває тоді, коли до неї вводять необхідність чіткого гіолітерного аналізу слів. Це досягається тим, що в класифікований матеріал уводяться, пари слів, подібних за написанням, але різних за значенням (наприклад, при розкладанні на дві групи: хлопчики і дівчата — це пари імен: Тоня — Толя, Даша —Саша тощо), а також дуже довгих слів (велосипед).



Відокремлення слів від псевдослів

Дають 20—30 карток: на одних із них написані слова (наприклад: дорога, метро), на інших — псевдослова, тобто безглузді сполучення літер (наприклад: олубет, вунка). Пропонують картки зі словами скласти в одну групу, а з псевдословами — в іншу. Ця вправа розвиває здатність швидко виділяти зміст прочитаного, а при багаторазовому його виконанні — поєднати політерне сприйняття слова з його значеннєвою оцінкою.



Пошук у тексті заданих слів

Задаються одне-три слова, які дитина повинна якнайшвидше знайти у тексті. Спочатку ці слова пред'являються візуально, потім — на слух. Бажано, щоб ці слова зустрічалися в тексті по кілька разів. Відшукавши їх, дитина може їх підкреслити або обвести.

Ця вправа формує здатність схоплювати цілісні образи слів і спиратися на них у завданні пошуку, а також розвиває словесну пам'ять і поліпшує її стійкість до інтерференції.

Особливо корисна ця вправа в тому випадку, якщо дитині послідовно пропонувати різні слова в тому самому тексті і при цьому просити проробити це в максимально швидкому темпі, фіксуючи затрачений час за допомогою секундоміра. Виконуючи такі завдання, дитина поступово переходить від простого перегляду тексту до певного поєднання перегляду з елементами осмисленого прочитання тексту і запам'ятовування деяких його слів, тому що це може знадобитися для їхнього наступного пошуку.



Вибір карток зі словами, що збігаються з еталоном

Як зразок (еталон) пропонують якесь довге слово або псевдослово (тобто слово, що не має змісту). Потім дитині дають набір із 10—15 карток, на яких написані як це слово — еталон, так і інші слова, що відрізняються від нього лише на одну — дві літери. Наприклад: еталон — слово фломандія, фломенадія, флонемедія тощо. Завдання дитини --ш видко розкласти картки на дві групи: зі словами, що збігаються з еталоном, і зі словами, що відрізняються від нього.

На перших етапах виконання цієї вправи слово-еталон варто розташовувати перед дитиною на столі так, щоб вона мала можливість підкласти під нього розглянуту картку і порівнювати два слова по літерах, водячи по них пальцем. На наступних етапах слово-еталон просторово відокремлюється від розглянутих карток, наприклад, пишуть або вивішують на дошці так, щоб дитина могла їх порівнювати., лише постійно переводячи погляд з одного слова на інше. На заключних етапах слово-еталон варто лише показати на 15—20 с, а потім забрати, щоб дитина звіряла по пам'яті. З ростом успіхів дитини у виконанні цієї вправи можна увести вимоги, щоб слова, які не збігаються з еталоном, вона розкладала одразу на дві підгрупи: перша, наприклад, — де не збігається тільки одна літера, друга — де дві; або: перша — де не збігається голосна літера; друга — де приголосна.

Ця вправа розвиває здатність до швидкого і точного політерного аналізу кожного слова, а також зміцнює словесно-логічну пам'ять.



Класифікація карток із подібними псевдословами

Дитині дають 12—15 карток, на кожній з яких написано одне з наступних трьох псевдослів, що мало відрізняються одне від одного: заркунсебул, зархулчебул і заркунчебул, — кожне з них зустрічається від трьох до шести разів. Завдання дитини — якнайшвидше розкласти їх на групи так, щоб до кожної групи потрапили лише тотожні за написанням псевдослова. У завдання можна ввести казковий або фантастичний сюжет, наприклад: запчастини від трьох різних космічних кораблів переплуталися, і тепер за написами на етикетках потрібно з'єднати разом деталі того самого корабля. Ця вправа розвиває точність політерного аналізу слів, формує стійкість словесно-логічної пам'яті до інтерференції під впливом подібності матеріалу.



Читання переверненого тексту

Сторінка звичайного тексту перевертається «догори ногами» (на 180°). Завдання дитини — рухаючи очима вправо-вліво, прочитати текст. Кажуть, що дитина подорожує по переверненому світу і їй украй важливо швидко навчиться в ньому орієнтуватися. Ця вправа, по-перше, сприяє формуванню в пам'яті дитини цілісних еталонів літер, чому сприяє їхнє сприйняття в незвичайному (переверненому) вигляді, і, по-друге, завдяки змушеному уповільненню процесу читання розвиває здатність одночасно поєднати політерний аналіз слів зі зна­ченнєвим прогнозуванням закінчень слів, а також наступних слів. Якщо цю вправу варіювати таким чином, щоб текст повертати і на 90°, і на 270° (тобто рядки ставляться стовпчиком), то ця вправа виявиться надзвичайно корисною для вдосконалювання тонкості координації руху очей і точності переробки сприйнятої інформації в потиличному відділі кори мозку.



Встановлення пропущених літер у словах

Пред'являють надрукований текст із пропущеними літерами (кількість пропусків варіюється залежно від рівня підготовки дитини), пропуски позначаються рисками або крапками, наприклад: злякана ді_инка швидко пішла кру-т_ю стежкою. При цьому повинні зустрічатися пропуски двох видів:

а) такі, що можуть бути заповнені буквою або на основі наявних цілісних еталонів слова (наприклад, дівчинка), сформованих у минулому досвіді читання, або, якщо таких ще немає, на основі політерного аналізу слова, тобто з урахуванням попередніх і наступних літер, але в межах одного слова;

б) такі, що можуть бути заповнені на основі урахування наступних або попередніх слів, тобто із залученням контексту (наприклад, закінчення в слові крутою може бути правильно прочитане лише з урахуванням наступного слова стежкою). Заповнення пропусків першого виду розвиває здатність охоплювати швидко, одним поглядом усе слово, одночасно співвідносячи його перші й останні літери в єдиному зоровому образі. Заповнення пропусків другого виду формує вміння враховувати контекст кожного слова під час його прочитання, тобто, читаючи дане слово, звертати увагу і на сусідні слова, здійснювати операцію забігання очима вперед, що типова для добре сформованих навичок читання. Ця вправа також сприяє розвиткові словесно-логічної пам'яті завдяки необхідності врахування раніше прочитаних слів під час заповнення пропусків, а також через вимушені затримки у визначенні пропущених літер, що, створюючи додаткове навантаження на пам'ять, одночасно задає і засоби для її подолання через цілісне охоплення речення, повертаючись до попередніх слів.



Встановлення пропущених слів у реченні

Дається текст або окремі речення із пропущеними в них словами. Пропуски тут повинні бути двох видів: а) такі, заповнення яких можливе на основі сформованих мовних штампів; б) заповнення яких можливе лише з урахуванням більш-менш широкого значеннєвого контексту. Ця вправа розвиває здатність одночасно з технікою читання здійснювати значеннєвий аналіз тексту і постійно залучати розуміння тексту для прочитання окремих фрагментів речення, а також формує вміння висувати контекстно обумовлені гіпотези про значення окремих слів і швидко їх перевіряти на основі одномоментного схоплювання цілого речення.



Встановлення пропущених слів у речення з підказкою деяких їхніх літер

Вправа подібна до попередньої, тільки тут пропущене слово підказуєте декількома
літерами, що однозначно його визначають, наприклад: Ніколи ще королева так не лементувала, не була такою се_ д_ т__ ю. Ця вправа розвиває здатність одночасно поєднати висування значеннєвих гіпотез про слово, що читається, з його політерним аналізом. У випадках, якщо в дитини значеннєві здогади переважають над аналізом літер, матеріал вправи варто підбирати так, щоб контекст задавав кілька варіантів значеннєвого заповнення слова, але однозначність пропущеного слова нав'язувалася б складом і місцем розташування літер.



Пошук змістових нісенітниць

Пропонується спеціально підготовлений зв'язний текст або набір окремих речень, у якому поряд зі звичайними, правильними реченнями зустрічаються такі, що містять змістові помилки, які роблять описану ситуацію безглуздою та смішною, наприклад: Пізньою осінню, як зазвичай, буйно зацвіли яблуні. Завдання дитини — швидко виділити якнайбільше таких змістових помилок. При цьому можна придумати якийсь казковий або фантастичний сюжет (наприклад, є така планета, де все майже як на Землі, але тільки там можливі такі події, що не бувають у нас) або просто сказати, що письменник, будучи дуже втомленим, припустився помилок і їх треба знайти. Ця вправа формує установку дитини на глибокий аналіз змісту прочитаного і постійне співвіднесення розуміння тексту з поточним сприйняттям і проголошен­ням слів, що читаються.



Складання слів із половинок

Береться від трьох до десяти слів і кожне з них пишеться на двох маленьких картках так, щоб перша його частина (приблизно половина) була написана на одній картці, а друга — на іншій. Наприклад, слова корова, сходи можуть бути розділені так: коро — ва, схо — ди.

Завдання дитини — маючи ліворуч картки з початками слів, а праворуч — із кінцями, швидко їх скласти так. щоб вийшли осмислені слова. У більш складних варіантах цієї вправи можна картки з початками і з кінцями слів давати перемішаними, щоб дитина самостійно розібралася у всьому наборі, а також підбирати вихідні слова, схожі за написанням. Ця вправа розвиває здатність за окремим фрагментом висловлювати здогад про все слово в цілому й одразу ж обов'язково підтверджувати це виявленим відсутнім фрагментом, а також формує установку на ретельний аналіз літерного складу слів для правильного його прочитання з урахуванням того, що наявні слова, подібні за написанням, і їх неприпустимо плутати.

Складання речень з окремих слів

Речення пишуться на смужках паперу, потім смужки розрізаються так, щоб на кожному її шматку залишилося лише одне слово. Завдання дитини — переміщуючи шматки смужки з окремими словами, скласти їх так, щоб одержати зв'язне осмислене речення. При цьому вихідний матеріал варто підбирати так, щоб дитина звертала увагу як на форму слів, що вказує на їхній зв'язок, так і на їхній зміст.



Читання тексту через слово

Читати треба не як завжди, а через кожне друге слово (наприклад, це речення треба прочитати так: Читати ... не ... завжди, ... кожне ... слово). Це вправа, по-перше, вносить розмаїття в нудний для дитини процес читання, по-друге, створює відчуття швидкості читання, що дуже важливо для зміцнення віри в себе, по-третє, підсилює довільну увагу в процесі читання через необхідність додатково регулювати вибір слів, що читаються, і, по-четверте, сприяє розвиткові активності очей дитини завдяки постійному чергуванню швидких і повільних рухів очей.



Дворазова вимова кожного слова

Речення (спочатку коротке — із двох-трьох слів, потім поступово довжина збільшується) варто читати так, щоб кожне його слово ви­мовлялося двічі, наприклад: Дворазова дворазова вимова вимова... Ця вправа допомагає дитині проникнути в зміст тексту, що озвучується. Справа в тому, що слово, прочитане повільно по складах (особливо якщо воно довге), не є словом живої мови. Це лише деяке звукове утворення, мало схоже на слово живої мови, і тому дитині важко його впізнати і тим більше зрозуміти. Для того, щоб спочатку прочитане, розтягнуте по складах слово було впізнано як природне, живе слово, його варто повторити. За рахунок таких дворазових проголошень кожного слова дитина формує їх природні слухові образи, що сприяє проникненню в їхній зміст.



Читання з повторним вимовлянням деяких слів

На відміну від звичайного читання, окремі речення і цілісні тексти читаються з умовою, що деякі слова дитина вимовлятиме вголос двічі. Які саме слова? На першому етапі виконання цієї вправи двічі озвучується кожне друге слово, тобто через одне. Наприклад, назва цієї вправи читається: Читання з з повторним вимовлянням вимовлянням деяких слів слів. На наступному етапі двічі озвучується кожне третє слово: Читання з повторним повторним проголошенням деяких слів слів. На заключному й основному етапах повторюються слова, підкреслені в тексті, причому підкреслюються тільки такі слова, що несуть основне значеннєве навантаження в реченні.

Початкові етапи опанування цієї вправи забезпечують уведення в читання додаткової активності. У результаті цього дитина поступово вчиться поєднувати процес озвучування з чимось іншим, з іншими діями. Спочатку ці дії відносно прості й формальні, але вони готують місце для наступних дій із розуміння, осмислення тексту, які в людини, що добре читає, йдуть паралельно зі сприйняттям слів. Таким чином, повторення деяких слів у реченні ніби «розщеплює» активність дитини на два окремих процеси, і дитина опановує можливістю практично одночасного їхнього виконання.

Згодом, коли такого «розщеплення» досягнуто, один із цих процесів спеціально спрямовується на вичленовування й фіксацію значущих моментів речення. Особливе акцентування найважливіших слів через їхнє підкреслення (зорове виділення) і, що особливо важливо, через їхнє повторення (слухове виділення) забезпечує особливу їхню представленість у свідомості дитини, що є найважливішою умовою розуміння дитиною змісту речення. Таким чином, основний секрет цієї вправи полягає в тому, що через повторений, спеціально виділений звуковий (і почасти зоровий) образ слова відбувається матеріалізація процесу вичленовування змісту речення й одночасно реальне поєднання процесів сприйняття — озвучування слів і розуміння основного змісту. Це вправа особлива корисна для таких дітей, які, вже більш-менш володіючи технікою читання, суттєво відстають у здатності розуміти зміст прочитаного.

Рекомендуючи цю вправу як одну з найкращих в описаному комплексі, зазначимо, що в деяких дітей вона може призвести до наслідків, які можна трактувати як негативні: уповільнення читання (при його правильності й свідомості), виявляються тенденції повторно вимовляти деякі слова у звичайному читанні. Однак, як показує наш досвід, ці наслідки не завдають великої шкоди і досить швидко самі по собі проходять.



Швидке багаторазове вимовляння речень

Дитині дають речення або строфу вірша і рекомендують багато разів підряд вимовляти її вголос, без пауз і якнайшвидше. Із групою дітей улаштовують змагання так: кожна дитина повинна 10 разів швидко вимовити вголос задане речення. Перемагає той, хто вкладеться за найменший час. Для реєстрації індивідуального прогресу кожної дитини вправа виконується протягом кількох тижнів щодня (або через день—два), а для порівняння результатів фіксують швидкість виголошення в перерахунку на одну літеру (або один звук, оскільки вони приблизно відповідають один одному). Наприклад, десятикратне вимовляння речення з 18 літер зайняло 32 с. Отже, на одне проголошення в середньому йшло 32 : 18 = = 3,2 с, а на озвучування однієї літери 3,2: 18 = 0,178 с. Результати і їхню динаміку варто наочно відображати на графіку, щоб дитина бачила свій прогрес. Підкреслимо, що у всіх випадках важливо дотримуватися чіткості виголошування всіх слів, не допускаючи скоромовок із проковтнутими закінченнями.

Ця вправа розвиває і тренує мовнорухальні операції читання, формує можливість їх бездоганного проходження у швидкому темпі, що різко знижує кількість помилок читання, викликаних зупинками і збоями артикулювання. Наведені вправи формують різні здібності, що є складовими частинами навичок читання, а також забезпечують об'єднання їх у складніші комплекси. Виконання їх перетворює процес читання на незвичайне, веселе, цікаве заняття, завдяки чому в дитини формується позитивне емоційне ставлення до нього. Більшість дітей, що пройшли такий тренінг, змогли досить ефективно перебороти труднощі, пов'язані з читанням.