Іванна Блажкевич

Взимку

Ой мороз, який мороз!

 Всiх пташок проймає дрож.

 Скачуть-плачуть горобцi: —

 Дайте нам зерна, цiв-цiв!

 А синички-невеличкi Просять: —

 Дайте рукавички!

 Снiгурi сидять вгорi.

 Заздрять дуже дiтворi:

 — Вам, дiвчатка i хлоп'ятка,

 Тепло, бо у вас є хатка.

 А у нас нема хатинки,

 И на обiд анi зернинки.

 Як почув Василь пташок,

 Одягнувся в кожушок,

 Взяв пшона i хлiба скибку,

 На подвiр'я вибiг швидко,

 Всiх пташок нагодував.

 I здалось — мороз пропав:

 Горобцi защебетали,

 I синичкам тепло стало.

Бичко Валентин

ЗИМА

Дорога біла стелеться

І краю їй нема.

Сніжок мете. Метелиця.

Прийшла до нас зима.

Льодком тоненьким скована,

Спинилася ріка.

Повита тихим сном вона,

 Весняних днів чека.

І ліс дріма. Безлистою

Верхівкою поник.

Над ним пісні висвистує

Лиш вітер-сніговик.

Т. Коломієць.

Ліпим бабу снігову

На засніженім ставу

Між очеретами

Ліпим бабу снігову –

Хай гуляє з нами.

Надіваем капелюх

З пір’ям гусаковим,

Розфарбовуєм кожух

Квасом буряковим.

Ніс ладнаєм з буряка –

Ось вона у нас яка!

У руках – стара мітла,

Із вуглинок очі,

Тільки ніг, щоб не втекла,

Їй ліпить не хочем.

Леонід Горлач 

Грудень  

Ходить грудень по грудках,

носить короб у руках.

Сам од хуги крижаніє,

сніг на землю хрустко сіє.

Мерзло слова проказує,

мов замети зав’язує:

— Кожній балці та долині —

по м’якій пухкій перині,

в узголів’я — чагарі,

щоб водились снігурі.

І на схили гір сніжата —

хай видзвонюють санчата,

сани, лижі та ґринджоли

від домівок аж до школи.

Сію, вію, повіваю,

рідну землю сповиваю...

Ходить грудень по грудках,

носить короб у руках.

А назустріч звіддалік

поспішає Новий рік.

Т.  Коломієць

СІЧЕНЬ

 Ліс під інеєм дріма.

 По землі іде зима.

 Входить, пишна і велична,

 В крижану господу січня.

 Усміхається з-під вій:

 — Як живеш, сердитий мій?

 Як снігами ти січеш?

 Як морозами печеш?

 Місяць січень очі мружить:

 — Я сердитий, та не дуже.

 Землю пухом укриваю,

 Щоб не мерзнуть урожаю.

 Поробив для дітвори

 Гарні ковзанки з гори.

Лиш недбальців-неслухнянців,

 Хто загаявсь на гулянці,

 Розстіба свого кожуха,

 Виставля з-під шапки вуха, —

 Тих снігами я січу!

 Тих морозами печу!

Лютий

 Оксана Сенатович    

Лютий в гості на гостину

кличе всю свою родину.

Та родина — не мала,

суне й суне без числа:

морозища, морозенки —

і великі, і маленькі;

завірюхи капловухі,

і сніжинки-балеринки,

і вітренко, і вітрисько —

вже вони близенько, близько.

Ще до ночі в темнім борі

вся родина буде в зборі.

Запита родину Лютий,

чи то кожний добре взутий?..

Гей, у танець!..

І зі сну

збудять танцями

весну!