Чому рипить снiжок

А й справді, чому рипить сніжок? Не знаєте? То я вам розповім.

Якось ішов Дід Мороз. Нечутно, по м'якому, наче вата, сніжку. Стомився. Присів на пеньок, а мішок з гостинцями поруч поклав. Довгу бороду гребінцем розчесав. Дивиться, аж під ялинкою зайчик сидить і плаче. Дідусеві жаль стало зайчика.

Підійшов до нього та й питає: "Чому це ти, вуханчику. плачеш?" А той, схлипуючи, відповідає: "Заблукав, додому ніяк не втраплю!"

Здивувався дідусь: отакої, заєць - і раптом заблукав у лісі. Як же те могло статися? Все ще схлипуючи, куцохвостий розповів старому свою пригоду.

Уранці він гуляв з братиками та сестричками на галявині. Їм було весело, так добре стрибати з розгону в снігові кучугури, що й незчулися, як мисливець підійшов.

Пролунав постріл. Зайчата кинулися тікати. Одного з них й зустрів Дід Мороз.

Добрий дідусь заспокоїв малюка, і вони разом швидко знайшли стежину до заячої хати. А там уже зібралися його братики й сестрички. Всі живі й здорові. Мама з татом уже ходили шукати свого найменшенького. Шукали, шукали та вже й зневірилися, що він живий. Ото радощів було, коли побачили свого сина та ще й з Дідом Морозом!

Дідусь привітав усю заячу родину з Новим роком, гостинці роздав: кожному по великій соковитій морквині. А на прощання, погладжуючи довгу бороду, сказав; "Я зроблю так, що сніжок рипітиме. Щоб ви, зайці, чули, коли хтось буде до вас підкрадатися".

Як сказав, так і сталося: відтоді сніжок рипить, тобто попереджає зайців та інших беззахисних звірів про небезпеку. Ось так: рип-рип, хтось іде, пильнуй!